Будь з тими, з ким дивишся в одну сторону, йдеш в одному напрямку, чуєш загальний ритм биття сердець. І навчися відпускати тих, з ким не по дорозі, з ким відчуваєш себе не в своїй тарілці, з ким відчуваєш очевидну різницю поглядів, смаків, інтересів. На цій планеті немає хороших чи поганих. Є свої і чужі.

Наскільки б глибоко не проникнула у свідомість або в душу людина, пам’ятай: вона має певний термін. Свої залишаються назавжди, незалежно від зміни погоди, а ось чужі, рано чи пізно, себе виявлять, проявлять, засвітять… І якими б вони не були близькими до неможливості, навчись прощатися з ними. Безглуздо їх переробляти, давати тисячні шанси, насаджувати свою думку. Не гай часу. Ви просто різні і з цим треба змиритися.

Нерозумно звинувачувати іншу людину за те, що вона не така, як ти, звинувачувати у надмірній складності або простоті, сердитись, що не виправдала очікувань…

Умій говорити спасибі навіть тому, хто не став своїм. Не для поліпшення карми. Чужі нас чомусь вчать і вносять свій внесок в розвиток і досвід. Завдяки чужим вчишся в натовпі розрізняти голоси своїх, чути шепіт рідного серця серед тисяч інших сердець, з радістю бачити собі подібних і стрімко зближуватися з тими, з ким душа співає в унісон.

Своє нікуди не дінеться, а чуже… яким би привабливим воно не було – назавжди залишиться чужим.

Володимир Гаджієв
Зі сторінки Оксани Белей.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *