Діждалися…

Лис 2, 2011

Ну що, діждалися, діти війни
Краще, щасливе майбутнє?
Чи пам’ятаєте в вашім житті
Що-небуть радісне, путнє?

Зграєю чорною роки війни
Тьмарили ваше дитинство.
Як же ви тільки пережили.
Прошлих агресорів свинство?

Промінь надій миттєво майнув,
Коли прийшла перемога.
Тяжкою працею вас повела
Ваша терниста дорога.

Рік сорок сьомий — удар батога,
За колосочок на полі.
Роки дитинства — голоднії дні
Вашої слізної долі.

Скільки терпіння, скільки надій!
Зціпили зуби, мовчали.
Бо однією ногою тоді,
Ви в комунізмі стояли.

Так, в розкарячку, й тепер стоїте,
За своє краще без дії.
Крім обіцянок за працю свою,
Навіть не дали надії.

Мало того — забирають у вас
Крихти, що вже перепали.
Потурбувалися щиро про вас —
В душу побільше насрали.

В’ячеслав УДОВИЧЕНКО,
м. Маріуполь.

Один коментар до “Діждалися…”
  1. Последние свидетели войны-дети войны.Я не могу смотреть в глаза пожилых людей,когда вспоминаю рассказ моей мамы о войне.Она с сестрами жила в землянке,когда фашисты выгнали их из дома,ели траву во время голода чтобы выжить,работали тяжело в колхозе,выросли без отца,он погиб безвести,рано потеряли мать.Это было их детство. В старости,пережили перестройку,когда их копейки 37гривен делили на 2 части.Сегодня получают 800гривен и считают сколько тюльчин можно купить на оставшиеся гроши.Они дети тех,кто положил свои жизни за мирное,СЧАСТЛИВОЕ будущее.Выплаты через суд детям войны отменили.И кого обидели….Мы все живем благодаря их сиротству,благодаря их отцам.Хочу обратиться к детям войны: дорогие,родные спасибо вам за мир,за ваших отцов.Простите,что все,что могу для вас сделать- это высказать свое мнение.Желаю вам прекрасных внуков,спокойной старости и здоровья.Ковальчук Елена.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *